Чорнобиль - чорна біль у Неньки-України, 

Із страхом й сумом пам`ятає світ і нині.

Малинова заграва в горизонті запалала, 

Про атомну загрозу з жахом й болем сповіщала.

 

О першій двадцять три на двадцять шосте квітня, 

Коли земля весною буйно квітла, 

У вісімдесят шостім вибухи реактор зруйнували, 

Від катастрофи на ЧАЕС тридцять країн у світі постраждали.

Із зони, в радіусі тридцяти, людей евакуюють, 

А на Хрещатику, в цей час, в параді тисячі крокують.

І радіація усіх їх щедро поражає, 

 

Та влада про загрозу людей не сповіщає.

Більш шістсот тисяч ліквідаторів пожежу на ЧАЕС гасили, 

Із них шість тисяч вогнеборців життя віддали й землю захистили.

І безліч опромінених у світ той потойбічний відійшли, 

Як наслідок від катастрофи - смерть свою знайшли.

Шістнадцять станівчан на ліквідації в Чорнобилі були.

Із них три мужні жінки брали участь й вистоять змогли.

Увіковічнені на обеліску їхні імена, 

У мармурі карбовані в безсмерті пам`ятного знамена.

Тим, хто живий - в здоров`ї многа літ прожити, 

А мертвим - в вічній пам`яті у царствії Господньому спочити.

І про Чорнобильськую катастрофу слід довічно пам`ятати, 

Повагу й шану людям-ліквідаторам віддати.

 

© Люлька Ніна